Деякі маловідомі і забуті музейні експонати раптово стають легендою. Є чимало людей, зацікавлених у тому, щоб певні символи української історії кудись зникли, чи тихенько гнили десь у запасниках. Що, на жаль, в основному і відбувається. Спроби повернення тих знакових речей у суспільну свідомість моментально перетворюються на якісь карколомні міжнародні пригоди, які теж стають легендами! Класикою жанру стали розшуки шаблі Мазепи, булави Сірка, бердиша Богдана Хмельницького, архіву Іваниса, козацьких скарбів... Весела міжнародна команда, згуртована довкола журналів "Музеї України" та "Нова Січ", вже звикла до екстремального ритму масштабних історичних розслідувань. Хоча, ми сприймаємо те все дещо абстраговано. А потім створені нами легенди якимось дивом матеріалізуються, що стає для нас великою несподіванкою. Особисто я пережив неймовірний емоційний шок, коли взяв до рук унікальну копію парадної шаблі Мазепи, виготовлену житомирським зброярем Олегом Козяром. Ми кілька років штурмували спецхрани ФСБ в Ермітажі, Оружейной палате, секретне сховище в Адміралтействі, знаходили якісь фотографії, врешті, пробилися в той Ермітаж, довели, що шабля Мазепи дійсно існує, робили якісь експертизи... А Олег взяв і зробив копію. Символ матеріалізувався. Передати емоції практично неможливо... Вчора щось подібне повторилося. Свято Покрови. Отаман "Козацтва України" Валентин Соколовський, заодно і кандидат у народні депутати, вирішив провести велике свято на столичній Троєщині. Не очікуючи чогось особливого, прихожу і не вірю очам! Поблизу сцени, біля гармати і казана з кулішем, гордо майорить, ви не повірите - МОРСЬКИЙ КОЗАЦЬКИЙ ПРАПОР ЗАПОРОЖЦІВ! Народ буденно ходить поруч, фотографують гармату і козаків у старовинному одязі, хтось стоїть у черзі за кулішем... Мені здалося, що казка стала реальністю! Ентузіаст-дослідник козацької історії Василь Михайлович Басаргін з громадської організації "Спадкоємці Богдана Хмельницького" у Кременчуці, взяв і зробив кілька копій прапора, які використовують у різноманітних масових заходах. Фактично, повернув старовинному прапору, під яким запорожці здійснювали морські походи, нове життя! Нагадаю, оригінал прапора, після розгрому Січі, росіяни, з іншими регаліями переправили до Петербургу. Де він зберігається і досі. У так званному Малороссейскому спецхрані Ермітажу, підпорядкованому раніше КГБ СССР, нині ФСБ. Режим секретності підвищенний. Українських дослідників туди категорично не пускають. Більше того, керівництво музею світового рівня, нахабно брехало нам, що такого відділу них взагалі НЕ ІСНУЄ! І взагалі, ніяких символічних експонатів української історії у нем немає! Відхрещувалися вони і від наших запитів про шаблю Мазепи! Коли ми їх трохи притисли, почали вимагати секретний інвентарний номер експонату з секретного спецхрану, якого офіційно не існує. Коли ми назвали їм той номер, пихатість зникла. Навіть дозволили сфотографувати... Передати, що творилося в Ермітажі, коли ми весело опублікували фотографію ОРИГІНАЛУ морського козацького прапора з того таки спецхрану, важко. Саме шабля Мазепи і фото прапора стали офіційними доказами існування гігантських засекречених колекцій Київської Русі, козацтва, різних періодів української історії, які маніакально приховують від нас російські шовіністи! Потім існування тих спецхранів мені підтвердили аксакали музейної справи Герої України М.Сікорський і Б.Возницький, які багато чого бачили в російських запасниках у 60-70 роки минулого століття! З морським прапором є ще кілька історій. Його копія висить у музеї на Хортиці. Є у запасниках Історичного музею в Києві. У музеї Яворницького у Дніпропетровську. Окрема тема, романтична історія передачі копії прапора з Краснодара у Львівський історичний музей. Ми опинилися у тій ситуацією разом з Наталкою Бачуріною, яка пробилася у фонди і сфотографувала розтягнутий на рамі прапор, що потребує реставрації. Музейники обіцяли відреставрувати полотнище і виставити його для огляду. Не знаю, чи стримали слово... Виник навіть невеликий конфлікт... Є що згадати... Дехто прискіпується до напису і російської символіки на зворотньому боці прапора. Це історична реальність. Як і релігійні символи, стосовно яких теж є кілька точок зору. Дискутуйте! Все-одно, кожен залишиться на власній ідеологічній платформі. Для мене той прапор став якоюсь важливою частиною життя. Ще й особисто біля нього познайомилися в реалі з давніми соавторками по сайту Хай Вей Наталею Безсоновою і Антоніною Спірідончевою, які, свого часу, читали і рецензували мої статті про ті розшуки... Чарівні, розумні жінки-сусідки... Наступного дня після розкішного концерту і святкування Покрови, розповів про прапор отаману МГО "Козацтво України" Валентину Соколовському. У нього загорілися очі! -Морський козацький прапор запорожців повинен бути у Канцелярії козацтва! - категорично заявив Валентин Іванович, - Про цю реліквію повинні знати всі сучасні козаки! Можливо, варто виготовити нову версію прапора, без імперської символіки? Хоча, то тема для окремого обговорення... Ми повинні знати нашу історію! Виховувати нові покоління українських патріотів! В принципі, це все, що я хотів написати про морський козацький прапор, що якимось неймовірним чином опинився на окраїні забутої всіма столичної Троєщини... Будьмо! Україна переможе! Віктор Тригуб, редактор журналів "Музеї України" і "Нова Січ", генерал козацтва
Троєщинська несподіванка
Гарна ідея!
Львівська копія з Кубані. Фото Наталка Бачуріна
Цікаво, чи виставили полотнище у Львові?
Скандальне фото оригіналу з спецхрану Ермітажу Фото невідомого агента...
Тоня сфотографувала біля полотнища..
Говоримо про прапор з Наталею Безсоновою. Фото - Антоніна Спірідончева
